Біологія людини. Її складові частини

Біологія людини - це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та географічне розселення людей.


Науки, що вивчають біологію людини, можна поділити на дві групи: теоретичні та прикладні.

Теоретичні біологічні науки: цитологія, гістологія, анатомія, фізіологія, генетика, біохімія, біофізика.

Прикладні: медицина, гігієна, валеологія, екологія.

Анатомія - наука про будову організму й усіх його органів. Термін анатомія походить від давньогрецького анатоме - розтинання. Це пояснюється тим, що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів.

Фізіологія - наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності організму.

Генетика - наука, що вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передачі спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями.

Антропологія - наукова дисципліна, що досліджує походження й еволюцію людини як особливого соціально-біологічного виду, утворення людських рас.

Екологія людини - дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища.

Гігієна - наука про здоров'я та його збереження.

Матеріал взято з сайту: http://stdynzosh.at.ua/faq/

Кровообіг

1. Особливості систем крові та кровообігу людини, що зумовлюють її як біологічну і соціальну істоту
Кров — рідка сполучна тканина, що циркулює в судинній системі і складається з рідкої частини — плазми (55—60%) та кров'яних клітин, або формених елементів (40— 45 %). Разом з лімфою і тканинною рідиною кров утворює внутрішнє середовище організму. Перебуваючи в постійному русі, кров постачає всі органи і тканини розчиненими в ній речовинами. Вода і розчинені в ній речовини переходять з крові в тканинну рідину, що омиває кожну клітину. Це забезпечує постійний обмін речовин між органами. Лімфа утворюється з тканинної рідини в лімфатичних капілярах. Безперервне змішування крові, тканинної рідини й лімфи сприяє підтриманню сталості їхнього складу.
Аналізуючи транспортну функцію крові, можна виділити кілька основних напрямів.
1. Дихальна функція полягає в перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку.
2. Живильна функція здійснюється перенесенням поживних речовин (амінокислот, глюкози, жирних кислот тощо) від органів травлення або від органів, у яких ці речовини депонуються, до тканин, в яких відбувається їх подальше перетворення.
3. Видільна (екскреторна) функція пов'язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції в нирки або інші органи (шкіру, травний апарат, легені), кров також бере участь у процесі утворення сечі.
4. Регуляторна функція пов'язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин, за допомогою яких здійснюється регуляція функцій окремих органів.
5. Терморегуляторна функція. Маючи високу теплопровідність і теплоємність, кров, циркулюючи в кровоносних судинах, збільшує втрату теплоти у разі перегрівання організму або, навпаки, зберігає її при переохолодженні. Це відбувається внаслідок зміни просвіту кровоносних судин у шкірі, підшкірній клітковині, м'язах та внутрішніх органах.
6. Гомеостатична функція (підтримання динамічної стабільності внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи всі органи й тканини, здатна доставляти (транспортувати) до них фізіологічно активні речовини, в результаті чого змінюється характер діяльності тієї чи іншої системи організму.
Крім транспортної кров виконує також захисну функцію, яка здійснюється лейкоцитами, здатними до фагоцитозу, і речовинами, що забезпечують гуморальний захист організму від шкідливих мікроорганізмів, які потрапили в організм. У крові є антитіла, з якими пов'язаний імунітет. До захисної функції слід також віднести здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється кровотеча в разі поранення.
За наявністю в крові аглютиногенів і аглютинінів усіх людей можна розподілити на 4 групи.
Кровообігом називають рух крові по замкнених порожнинах серця і кровоносних судинах. Він забезпечує рознесення крові по всьому тілу, яка тільки в русі може виконувати свої функції. Рух крові в судинах відбувається завдяки діяльності серця. У людини є два кола кровообігу.
Велике і мале кола кровообігу. З лівого шлуночка насичена киснем кров прямує в найбільшу артерію нашого тіла — аорту. Тут починається велике коло кровообігу. Від аорти, біля самого виходу її з серця, відгалужуються вінцеві артерії, які, утворюючи коронарне (або серцеве) коло кровообігу, постачають кров'ю серцевий м'яз. Аорта утворює поблизу серця дугу (ліву) і прямує у грудну, а потім у черевну порожнину.
Від дуги аорти відходять три великі артерії: плечоголовний стовбур, який поділяється на праву загальну сонну артерію і праву підключичну артерію, ліва загальна сонна артерія і ліва підключична артерія.

Взято з сайту: http://www.br.com.ua/referats/Biology/55979.htm

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Людина в системі органічного світу

Органічний світ є результатом єдиного еволюційного процесу на Землі. Людина являє собою невід’ємну складову частину органічного світу. Тому людину слід вивчати на підставі загально-біологічних закономірностей.

Біологія людини — це наука про походження, еволюцію та географічне розселення людей і про все, що пов’язано з будовою і розвитком людини. Біологія людини розглядає особливості її поведінки, походження і розвиток суспільних зв’язків. Відомо, що людина пройшла досить довгий шлях еволюції від людиноподібної мавпи до сучасної людини.

Цей перехід тривав мільйони років. Еволюція людиноподібних мавп відбувалася в результаті пристосування їх до тих екологічний змін, що відбувалися на той час на Землі.

Пристосування були суто біологічними. Прямоходіння на двох ногах вивільнило передні кінцівки людиноподібних мавп для ефективнішого добування їжі та захисту від ворогів. Під впливом різноманітних рухів і сприйняття навколишнього середовища органами чуття розвивався мозок. Значним кроком у розвитку людини був перехід від спілкування простими звуками, що притаманне багатьом вищим тваринам, до розвитку мови. Трудова діяльність і мова значно розширили можливості первісних людей до виживання завдяки передачі набутого досвіду від покоління до покоління, що сприяло розвиткові абстрактного мислення. В еволюції людини дедалі більшого значення став набувати соціальний чинник, що й зумовило перетворення людини з суто біологічного виду в біосоціальний вид — людина розумна. Тому життя людини підпорядковується як біологічним, так і соціальним законам. Праця, мова, свідомість і мислення становлять докорінну відмінність людини від тварин.

Біологія людини — це комплексна навчальна і наукова дисципліна, яка використовує дані багатьох біологічних дисциплін:

— цитології, що вивчає будову і функцію клітин людини;

— гістології, що вивчає будову і функцію тканин людини;

— анатомії людини, що вивчає будову і форму організму та його органів;

— фізіології людини, що вивчає життєві функції всього організму;

— еволюції людини;

— генетики, що вивчає закономірності передачі спадкової інформації від батьків нащадкам;

— біохімії;

— біофізики.

Біологічні науки є науковою теоретичною базою практичних дисциплін: медицини, гігієни, психології, екології людини та інших.

Основний метод дослідження в анатомії — метод розтину. Велике значення мають порівняльно-анатомічний, антропометричний, експериментальний методи, також рентгенографія та рентгеноскопія. Роботу органів вивчають методом спостереження за допомогою електричних та оптичних приборів, а також хімічними методами, що дозволяють вивчати молекулярні механізми фізіологічних процесів.

Взято з ресурсу: http://www.refine.org.ua/pageid-285-1.html

Основні поняття про біологію людини

Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності організму.

Генетика – наука, що вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передачі спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями.

Антропологія – наукова дисципліна, що досліджує походження й еволюцію людини як особливого соціально-біологічного виду, утворення людських рас.

Екологія людини – дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища.

Гігієна – наука про здоров’я та його збереження.

Гігієна – галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров’я людини.

Термін гігієна походить від грецького гігієнос – цілющий, той, що приносить здоров’я.

Знання гігієни та застосування на практиці цих знань допомагає людині зміцнити свій організм, загартувати його, вберегти від різних захворювань, стати фізично розвиненою, здоровою, здатною до будь-якої праці.

На організм людини діють безперервно змінювані фактори навколишнього середовища. Проте ці зміни не викликають захворювання, бо організм людини пристосовується до них. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. Захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють фактори навколишнього середовища, незвичні по силі і якості.

Людина не тільки піддається впливові факторів і умов зовнішнього середовища. Вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров’я.

ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ ЛЮДИНИ.

Біологія людини – це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та географічне розселення людей.